Валентина Синкевич

* * *
Будильник. І злобно твердить циферблат,
що ось у кімнаті — чверть сьомої.
Немає квитків поворотніх назад
у сни, вже тому, що чверть сьомої,
що час підійнявся. Біжить.
Усі йому услід. Ось вмикають мотор.
Але час має власну швидкість:
забувається мислей складний узор
і розмов уривається нитка,
як лиш вранці вмикають мотор.
А десь понад часом — хмари
і — хоч поруч мотор утіка —
у бруньках десь — весняні чари —
і спокійно пливе ріка —
несвідомі, що час спішить.
***